Коли стається щось непередбачуване і страшне, мозок відмовляється думати і заклякає. Потрібно взяти себе в руки, раціоналізовувати емоції, діяти, сфокусуватись на тому, що ви можете зробити в даній ситуації.
Дорослі іноді відчувають страх ще більший та гостріший, ніж дитина. Адже вони відчувають його і за дитину також.
Проте ми можемо хоча б говорити про це, аналізувати інформацію та шукати підтримки близьких. Дитина не завжди знає, як це зробити, але коли ми піклуюємось про неї, ми долаємо і власну тривогу.
Говоріть дитині про свої почуття,не лякаючи її,а розділяючи із нею її переживання.Врахуйте вік та об'єм тексту,який може засвоїти і переробити ваша дитина.Залишайтесь поруч із дитиною у дорослій позиції. Ніколи не говоріть: «це все дурниці, тобі не варто боятися» краще скажіть: «здається, тебе це й справді дуже лякає, розумію твої почуття». Визнайте її почуття.
Робіть дихальні вправи! Коли приходить страх чи паніка,тілесно ми реагуємо хаотичними діями,завмиранням,ступором саме через те,що є вдих,а видих має низьку інтенсивність,є поверхневим. Кисню при цьому в мозок потрапляє мало. З вправ на дихання можна використовувати вправу "4*6"
На 4 рахунки (секунди)вдих, на 4 рахунки пауза на 6 секунд видих і знову на 4 рахунки пауза.Так по колу. І навчити цьому дитину.
Проводьте час з своєю дитино разом виконуючи якусь спільну роботу: чи то приготування їжі, малювання, перегляд улюблених фільмів, чи гра в іги, для того щоб заспокоїттсь чи відволіктись від тривожної інформації.
Частіше обіймайте дитину. Так дитина проживатиме складні моменти в думках і матиме більше віри у свої сили, буде спокійною поруч з вами.❤
Немає коментарів:
Дописати коментар