Характер людини.

ХАРАКТЕР (від гр. сharakter - - риса, відбитка, печатка) – сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які виражають її ставлення до дійсності і виявляються в діяльності та спілкуванні, обумовлюючи типові для даноі людини способи поведінки. Характер людини - це те, що визначає її значимі вчинки, а не випадкові реакції та ті чи інші стимули, обставини.
Знаючи характер людини, можна передбачити як вона буде поводити себе в певній ситуації, а звідси, спрямовувати поведінку людини. Люди народжуються з різними особливостями функціонування головного мозку, що зумовлюється типом нервової системи, але ці фізіологічні відмінності є лише передумовою для формування в процесі життя різних рис характеру. Те, що в одній сім'ї, за схожих умов виростають діти з різними характерами, не може бути доказом природженості рис характеру. Але однакових умов у вихованні дітей не буває. Багатогранність спілкування, обставини, в які потрапляють діти, створюють різноманітні умови життя та виховання. Саме це, відбиваючись у мозку людини, викликає найрізноманітніші індивідуальні способи реагування, які поступово стають у кожної дитини своїми, властивими лише їй звичними рисами характеру.

Риси характеру - індивідуальні звичні форми поведінки людини у відповідних ситуаціях, в яких реалізується її ставлення до дійсності. Зустрічаються два підходи класифікації рис характеру. В одному випадку всі риси характеру пов'язують з психічними процесами і тому виділяють вольові, емоційні, інтелектуальні риси. Вольові риси характеру: рішучість, наполегливість, самостійність, організованість та ін. Емоційні риси характеру: вразливість, байдужість, запальність, чуйність та ін. Інтелектуальні риси характеру: винахідливість, допитливість та ін. В іншому випадку риси характеру розглядаються у відповідності із ставленням до різних сторін дійсності. Ставлення до праці виявляється в повазі до праці, працелюбності або ж у зневазі до праці та працівників. Важливі риси у ставленні до праці - охайність, сумлінність, дисциплінованість, наполегливість, організованість, Ставлення до інших людей виникає у міжособистісних контактах і зумовлюється суспільними умовами життя, які склалися історично і розвивається в колективі. Ставлення до інших людей має оцінний характер, який виявляється в різному змісті рис характеру та різній формі їх прояву. Схвалення та осуд, підтримка та заперечення виявляються у ввічливій, тактовній, доброзичливій формі або . формально, улесливо, а то і грубо, іронічно, образливо. Позитивні риси характеру: справедливість, щедрість, доброзичливість, чесність та ін. Негативні риси характеру: заздрість, скупість, зневага до інших тощо. Ставлення до самої себе - позитивне або негативно - залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе (скромність, вимогливість до себе, хвалькуватість, самовпевненість). Ставлення до речей, до природи: бережливість, охайність.

Повнота характеру - це всебічний розвиток головних його структурних компонентів - розумових, моральних, емоційних, почуттєвих, вольових. Розсудливість такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням. Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Цілісність характеру - це внутрішня єдність, гармонійність, досконале поєднання рис характеру, яка зумовлює ступінь єдності слова і діла. У людей безхарактерних помітні розбіжність у поглядах, відсутність цілеспрямованості рис характеру, випадковість їх виявлення, залежність їх виявлення від обставин, а не від внутрішніх установок особистості. Особливо важливою рисою характеру є його визначеність. Визначеність характеру виявляється в його спрямованості на конкретні цілі, а також у прагненнях і переконаннях. Визначеність характеру людини як суб´єкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй важливі справи, - вона виконає доручення відповідно до його мети, змісту справи та способів виконання. Про людей з невизначеним характером важко сказати, добрі вони або погані. Це люди безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті. Сила характеру виявляється в рішучих, активних і наполегливих діях, діяльності та здатності завершити справу чи досягнути мети, попри жодні перешкоди. У справжній особистості має бути єдність усіх компонентів її характеру. Проте єдність характеру не виключає того, що за різних обставин у тієї ж людини по-різному виявляються зазначені компоненти та риси характеру. Одночасно людина може бути поблажливою і надмірно вимогливою, непохитною і поступливою, щедрою і скупою. При цьому єдність компонентів характеру залишається, і саме в цьому виявляється.

Характер людини тісно пов’язаний із її темпераментом - він є тією природною канвою, на якій життя наносить узори характеру. Характер, на відміну від типу темпераменту, по спадковості не передається, а формується в процесі життя. На основі одного типу темпераменту можна сформувати різні типи характеру.